Но в воскресные дни
В окруженье родни
С кротким видом
ты шествовал в церковь
Поп давал тебе вновь
Отпущенье грехов
Вы в кустах лобызалися
С Веркой .
А потом
в страсти жаркой
Прелюбодействовал
С Томаркой .
В честь свяшенного дня
Пил вина до пьяна .
В доме терпкий дурман
Самогонки .
А на завтра с тоски
Сердце рвал на куски ,
Я скорбел оставаясь
В сторонке .
Каждый миг тебя звал
Сколько раз посылал
Я к тебе христиан
Возрождённых .
Ты с порога их гнал
И сектантами звал
Сатантнскою силой
Пленённых .
Сам ты видишь , что Я
Cделал всё для тебя ,
Для спасенья .
Закрылись все двери ...
И ты можешь понять –
Твоя смерть для Меня
Невозвратно
Большая потеря .
Макс Симаков,
США Олбани
С Богом 13 лет. Не мыслю жизни без Него.
Прочитано 10506 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Пардон за отзыв к предыдущей части. А не лучше было бы объединить все части в одно стихотворение? Комментарий автора: Спасибо, Сергей,я прислушиваюсь к любому мнению и размышляю
А с твоим я считаюсь. Но ты бываешь уж очень строг.
левко поперечний
2008-02-14 01:16:25
Ну що за рифма?...В мене поучіться Комментарий автора: Ну,шо, да шо...В мине хорошо!
Нина
2008-02-15 01:50:32
Кому-то не понравилось слово-ВОЗРОЖДЁННЫХ.
Не обращайте вниминия.Написано отлично!
1 Комментарий автора: Нина, православные не приемлют это слово. Увы!
Будьте благослоаенны!
Виктор
2009-02-27 00:55:52
Не печалуйся, Макс, наблюдай веселей
Православных, "чертями плененных"
Помни, не избежать черных адских дверей
Кой-кому и из тех "возрожденных"!
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
