Недовго в пеклі грішнику страждати.
«Геть! Пер-тур-бація!» – вищать чорти.
Злітають душі крізь червоні ґрати
У хутірські занедбані хати,
Де смак дровець – незбутня мрія пічки,
Де мох і пліснява – декор обдертих стін.
Вигнанець на долівку ставить свічку,
Пірнає в льоху картопляний тлін,
Знічев`я облітає сад, шпаківні...
Дух не харчується, хоч медом шиби маж.
Тремтить, як рвуть горлянки треті півні,
Субстанції шафрановий плюмаж…
Ніхто, крім вітру, не гостює в хаті,
Де каламуть безладдя, чад свічі.
Бува – прояву сина бачить мати:
Тринадцять цяток воску на печі –
Казенне клеймування, штемп недолі –
В лункому переривистому сні.
Совмикне ляду… Виглядає з поля.
Шукає табелі, кашкет, пісні.
Летять сівкі душиці – крізь баглаї –
У хутірські огрійливі хати…
Полельом-лельом свічка остигає,
Як після спеки – маківки, хрести.
Склепіння кондубаситься – до граду.
У лепесі – фазенди потерчат.
Ні млива, ні застіль, ані розради,
Окрім пробитого до нутрощів м`яча.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Лампада угасла - Людмила Солма Стихотворение сложилось в великом отчаянии в день смерти моего горячо любимого 46- летнего отца, за месяц до рождения нашей первой доченьки. Роды были тяжелые, но Господь милостиво даровал нам родительское счастье и утешение. И не единожды. Так случилось, что вторая доченька родилась в год смерти свекра – через семь месяцев после похорон. Но, через общую боль утрат и общую радость обретения, укреплялась - сопереживая и сплачиваясь, наша дружная семья в истинной любви и верности.
Светлая память тем любимым и дорогим, кого давно уже нет с нами.
Крепкого здоровья и благополучия всем тем, кто идет по земной жизни рядом с нами плечом к плечу - в общих радостях и печалях - с Верой и Надеждой в Любви.
